Райони Харкова: старі та нові назви у часі

11 травня 2022 року Харківська міська рада перейменувала Московський район на Салтівський. Це була остання офіційна зміна серед адміністративних районів міста: вісім із дев’яти сучасних назв з’явилися вже після 2015 року. Для довідок, реєстрації місця проживання, звернень до районних адміністрацій і записів у Дії тепер діють лише нові найменування.

Райони Харкова: старі та нові назви — це не довідник мікрорайонів і не карта пам’яток. Це історія офіційних адміністративних одиниць, якими місто керує послугами, транспортом і відбудовою. Послідовність дат тут має практичний сенс: у документах різних років одна й та сама територія фігурує під різними іменами, і без хронології легко сплутати район із місцевістю.

Часта помилка в пошуку — «десять районів Харкова». Станом на 2026 рік у місті дев’ять районів. Десятий існував лише під час окупації 1941–1943 років. Окремий Червонобаварський район скасували 1959 року, приєднавши його до тодішнього Жовтневого.

Райони Харкова сьогодні

Сучасний поділ фіксує дев’ять адміністрацій Харківської міської ради. Вони не збігаються з історичними місцевостями на кшталт Нагірного, Олексіївки чи Північної Салтівки: місцевість може лежати в межах одного району або розтинатися межею.

• Шевченківський — центр і північ міста, колишній Дзержинський.
• Київський — північний схід; єдина назва, яку не змінювали з 1957 року.
• Салтівський — схід, найбільший за населенням масив міста.
• Немишлянський — південний схід, колишній Фрунзенський.
• Індустріальний — район ХТЗ, колишній Орджонікідзевський.
• Слобідський — південний схід біля заводу імені Малишева.
• Основ’янський — південь, колишній Червонозаводський.
• Холодногірський — захід і Холодна Гора.
• Новобаварський — південний захід, колишній Жовтневий.

Функція району — не «характер місцевості», а адміністративний контур: школи, поліклініки, укриття, відновлення мереж і облік звернень мешканців ведуть саме ці дев’ять адміністрацій.

Період УРСР: перші назви й поділи

Адміністративні райони в Харкові з’явилися разом із радянською владою, а не з козацькою чи губернською картою. 1917 року виник Жовтневий район — назва від жовтневого перевороту 1917-го. 1918-го оформили Івано-Лисогірський район за місцевостями Іванівка та Лиса Гора.

26 січня 1919 року місто поділили на три одиниці: Івано-Лисогірський, Петинсько-Журавлівський і Основ’янсько-Холодногірський. У цих назвах уже видно контури сьогоднішніх Холодногірського та Основ’янського районів. У 1921 році райони як адміністрацію скасували; вони лишилися партійними осередками.

Ключовий рік відновлення поділу — 1924-й, коли до міста приєднали десятки приміських поселень і площа зросла більш ніж утричі. 11 вересня 1924 року Петинсько-Журавлівський район став Червонозаводським: на його території зосереджувалися великі заводи. У жовтні того ж року Основ’янсько-Холодногірський перейменували на Жовтневий. 1925 року з’явився Ново-Баварський район, 1935-го його назвали Червонобаварським.

1929 року Президія Харківської міської ради перейменувала Івано-Лисогірський район на Ленінський — на честь Володимира Леніна. Ця назва протрималася 87 років. У квітні 1931-го утворили Тракторобудівельний район біля нового тракторного заводу. 26 червня 1932 року секретаріат ВУЦВК оформив Дзержинський і Кагановичський райони. 8 березня 1940 року виконком утворив Комінтернівський район; відтоді в місті закріпилася схема з дев’яти одиниць, яку після війни відновили 1946 року.

Переіменування за комуністичними діячами

У 1930-х назви районів майже повністю відірвали від місцевостей і прив’язали до партійних імен. Дзержинський район отримав ім’я Фелікса Дзержинського, голови ВНК. Кагановичський — ім’я Лазаря Кагановича. 3 квітня 1935 року Тракторобудівельний район назвали на честь Серго Орджонікідзе; від 1936-го він фігурує як Орджонікідзевський.

2 вересня 1937 року створили Сталінський район. Комінтернівський район 1940 року назвали не безпосередньо за Комінтерном як організацією, а за Харківським паровозобудівним заводом імені Комінтерну — нинішнім заводом імені Малишева. Ленінський і Жовтневий залишалися ідеологічними позначками без прив’язки до рельєфу.

Десталінізація змінила дві назви, але не логіку системи. 21 жовтня 1957 року Указ Президії Верховної Ради УРСР перейменував Кагановичський район на Київський — після усунення Кагановича з керівництва. 14 листопада 1961 року той самий орган перейменував Сталінський район на Московський. 12 серпня 1959 року Червонобаварський район ліквідували, приєднавши територію до Жовтневого.

12 квітня 1973 року Указ Президії Верховної Ради УРСР утворив Фрунзенський район із частин Комінтернівського, Орджонікідзевського та Московського — на честь Михайла Фрунзе. Це була остання радянська зміна контуру. Від 1973-го до 2016-го карта лишалася стабільною, а імена — здебільшого партійними.

Незалежність і повернення історичних назв

Після 1991 року назви районів не змінили. На відміну від частини вулиць, адміністративні одиниці ще чверть століття називалися Ленінським, Дзержинським, Орджонікідзевським, Фрунзенським, Жовтневим, Комінтернівським, Червонозаводським, Московським і Київським. Заміна імен районів почалася не з незалежності, а з закону про декомунізацію.

9 квітня 2015 року Верховна Рада ухвалила пакет законів про засудження комуністичного та нацистського режимів. Норми набрали чинності 21 травня 2015 року й дали місцевій владі строк на заміну топонімів. Для районів це означало не косметику табличок, а зміну офіційної назви органу, печаток і адрес.

2 лютого 2016 року розпорядженням міського голови № 7 Дзержинський район став Шевченківським — на честь Тараса Шевченка, Ленінський — Холодногірським за місцевістю Холодна Гора, Орджонікідзевський — Індустріальним. Жовтневий і Фрунзенський тоді зберегли звучання, змінивши лише «присвяту»: перший — на жовтневі державні дати України, другий — на льотчика Тимура Фрунзе замість Михайла Фрунзе.

Сучасні переіменування й дискусії

Міська спроба залишити частину старих назв під новим поясненням тривала три з половиною місяці. 17 травня 2016 року голова Харківської ОДА Ігор Райнін підписав розпорядження, яким Жовтневий район став Новобаварським, Комінтернівський — Слобідським, Фрунзенський — Немишлянським, Червонозаводський — Основ’янським. Без змін лишилися лише Київський і Московський.

Дискусія 2015–2016 років стосувалася не меж, а імен. Комісія міськради спершу пропонувала «переприсвятити» Дзержинського братові-лікареві Владиславу Дзержинському й залишити Комінтернівський як назву заводу. Підсумкові назви 2016 року взяли від місцевостей і типу забудови, а не від партійних біографій.

Після 2016-го районну карту не чіпали шість років. 11 травня 2022 року міська рада перейменувала Московський район на Салтівський — за найбільшим житловим масивом території. Відтоді жоден район не носить імені радянського діяча чи столиці іншої держави. Хвилі 2022–2024 років змінювали вулиці й станції метро, але не кількість районів.

Накладання строків і затягування

Етапи перейменувань накладалися там, де місто й область діяли різними документами. Лютий 2016-го дав три нові назви й дві «переприсвяти». Травень 2016-го скасував ці переприсвяти й замінив ще чотири назви. Для мешканця це означало кілька місяців, коли в новинах, на печатках і в розмовній мові одночасно жили старі й нові варіанти.

Найдовше «затягнувся» Московський район: його не зачепили ні десталінізація 1961 року як ідеологічне ім’я особи, ні декомунізація 2016-го. Назву прибрали лише 2022-го. Старі радянські найменування досі чути в побуті, бо ними користувалися десятиліттями: «Дзержинський» для частини старших харків’ян — це не Фелікс Дзержинський, а звична адреса центру й Нагірного.

Як орієнтуватися в старих і нових назвах

Практичне правило одне: у заявах, договорах, медичних направленнях і сервісі Дія вказуйте лише чинну назву району. Стару варто знати, щоб читати архіви, оголошення 1990–2010-х і розмову сусіда, але вона більше не є офіційною адресою.

Найдавнішу безперервну лінію назв має захід міста: Івано-Лисогірський — Ленінський — Холодногірський. Найпізніше з’явився Немишлянський контур (1973). Єдина назва, яку не чіпали майже сімдесят років, — Київський район.

Щоб не збитися з «графіка» документів, звіряйте три шари окремо: чинний район для будь-якої офіційної дії; радянську назву для архівів і розмови зі старшими сусідами; історичну місцевість — Салтівку, Холодну Гору, Нову Баварію, Основу, Немишлю — як орієнтир на місцевості, а не як адміністративну одиницю. Ця стаття фіксує офіційні перейменування районів і не замінює витяг з реєстру адрес чи рішення міської ради щодо конкретної вулиці.

Куди звертатися: уточнити, до якої районної адміністрації Харківської міської ради належить ваша адреса, можна в самій адміністрації району або через центри надання адміністративних послуг міста. Питання табличок і перейменування вулиць веде профільний підрозділ міської ради з топоніміки, а не районна житлова контора.