Близнюківський фермер притримає пшеницю до весни: 30 га землі

«Зерно засипав на зберігання у власному складі. Частину залишу для майбутніх посівів, а решту притримаю до весни в надії на більш вигідну ціну», — каже агропідприємець із Близнюківської громади Василь Олексюк. В обробітку в нього 30 гектарів землі, пшеницю цьогоріч зібрано з 20 гектарів, іще близько восьми зайнято під соняшником. Сезон для господарства ще триває — попереду збирання олійної культури.

Ключові цифри господарства

• 30 гектарів землі в обробітку, з них 20 гектарів під пшеницею та близько восьми — під соняшником.
• Постійних найманих працівників немає: на жнива орендують комбайн і дві вантажівки та наймають механізатора і двох водіїв.
• Оптова ціна часнику впала зі 140 гривень за кілограм до війни до приблизно 70 гривень нині — через це вирощування відкинуто як нерентабельне.
• На добрива припадає близько третини всіх витрат господарства; під соняшник потрібно орієнтовно одну–дві тонни на рік.
• Зберігати врожай соняшнику фермер не планує — місця для цього недостатньо, тож продаватиме його одразу після збирання.

«Земель в обробітку небагато, тож такий такий формат роботи дозволяє обходитися без постійних робітників, що економить витрати. Допомогу залучаю тоді, коли вона потрібна найбільше — під час збирання врожаю», — зауважує фермер. Обробітком землі та обслуговуванням техніки він займається сам, а під час жнив орендує комбайн і дві вантажівки разом із водіями.

Оцінювати врожайність соняшнику поки що рано. За словами Василя Олексюка, з полів, де збирання вже почалося, надходять не дуже оптимістичні сигнали: насіння має малу натуру — дрібне та щупле. Серед причин він називає холодну весну та літо. «Зберігати соняшник після збирання не планую — для цього не маю достатньо місця. Тож урожай продаватиму одразу, щойно знайдеться покупець», — говорить фермер.

До війни оптова вартість часнику доходила до 140 гривень за кілограм, нині вона становить близько 70 гривень. «Така ціна взагалі нерентабельна. Тільки здоров’я своє на полі залишаєш», — каже Олексюк, додаючи, що вирощування цієї культури потребує великих затрат ручної праці.

Найбільше добрив потрібно для пшениці. Одне з постійних питань для господарства — де знайти дизельне пальне: через воєнні ризики з його постачанням виникають труднощі, тому фермер відстежує, де і за якою ціною його вигідніше придбати.

Окрім землі, Василь Олексюк має кафе, де продають торти, тістечка та трайфли — десерти у склянках. Раніше випічку возили із Дніпра та Павлограда, тепер її планують брати у Златополі: там нижчі ціни, а постачальник має власну доставку. «Поки ж основна увага — полю, де ще стоїть соняшник. Пізніше можна буде зробити косметичний ремонт у кафе. Ближче до зими для цього вивільниться більше часу», — говорить фермер.

Раніше йшлося про агросезон в іншій громаді області — про нові виклики, з якими зіштовхнувся аграрій із Балаклійської громади.