510 перейменувань у Харкові: близько 40 — на честь загиблих захисників

У Харківській області станом на літо 2024 року налічувалося 3232 перейменовані топоніми, і процес у частині громад триває досі. У Харкові в межах деколонізації змінили назви 510 об’єктів із понад 3150, а близько 40 топонімів увічнюють імена загиблих захисників. Про це розповіла очільниця Північно-Східного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті Марія Тахтаулова.

«За цей час — від початку повномасштабного вторгнення до сьогодні — за моїми підрахунками, вони не претендують на вичерпність, але я відстежую ці процеси, — ми маємо близько сорока топонімів, які увічнюють імена загиблих захисників».

Серед увічнених назв — не лише вулиці: у Харкові є сквер Владислави Черних, а також топонім, який вшановує одразу двох загиблих — братів Гіпіків. Готовність громад відрізняється: у Люботинській громаді віддавали перевагу саме пам’яті загиблих захисників, тоді як у Златопільській обирали нейтральні назви — Сонячна, Вишнева, Квітнева, майже не використовуючи антропонімів.

Комунікація, безпека і недозалученість громад

Основна перешкода, за словами Тахтаулової, — громади скаржаться, що їх не питають або не чують; ця проблема тягнеться з 2015 року. Додається безпекова складова, коли зібратися фізично неможливо, а електронні обговорення відстежують не всі. Нерозуміння, навіщо прибирати маркери росії з міського простору, вже значно менше, ніж десять років тому, але недозалученість громад залишається.

Прикладом є Малоданилівська громада: не скориставшись протягом дев’яти місяців своїми повноваженнями, вона передала функцію перейменування робочій групі при обласній військовій адміністрації, назви затвердили розпорядженням голови ОВА, а згодом голова громади ініціював повторне перейменування. У Харкові таких повторних перейменувань не було: заступник міського голови Новак входив до робочої групи, тож претензій не виникало. Водночас не вдалося свого часу назвати провулок Кантемира на честь Міська Барбари — пролунала пропозиція «Привітний»; нині імена Міська Барбари та його дружини, режисерки Світлани Олєшко, увічнені.

Довго не вдавалося увічнити пам’ять льотчика Владислава Рикова, але вулиця Літакова вже носить його ім’я. Залишається відкритим питання щодо комбата «Слобожанщини» Сергія Янголенка: його ім’я досі не в топоніміці, хоча пропонували вулицю Єдності, нині Краснодарську. Перейменовували передусім вулиці, що підпадали під закон про деколонізацію, надаючи перевагу зв’язку з місцем проживання героя: Кібальчича — для лейтенанта Коваля на Олексіївці, вулиця на Старій Салтівці — для лейтенанта Гуцола, в’їзд Трінклера — для Глісада Джуса. Там, де такого зв’язку не було, формували топонімічний ансамбль навколо майдану Захисників України — вулиці Героя України Георгія Тарасенка, Дмитра Коцюбайла, Холодноярська, Олега Громадського, проспект Героїв Харкова, а колишня Фонвізіна тепер носить ім’я Миколи Кравченка (Крука).

Тахтаулова наголошує, що без активності громадських організацій, активістів і ветеранських спільнот рішення в місті не зрушили б, і закликає до верифікованих списків та виписаних критеріїв увічнення. Обговорення й перейменування на честь загиблих захисників в окремих громадах і в Харкові тривають.